В’єтнам увійшов до п’ятірки найбільших джерел іноземних працівників на Словаччині. Нові дані свідчать про значні зміни на ринку праці.
Різниця в десять осіб призвела до символічної зміни. У серпні на Словаччині працювало 5 862 громадяни В’єтнаму, тоді як кількість працівників із Чехії становила 5 852. Цей незначний розрив витіснив Чехію з першої п’ятірки країн, звідки походить найбільше іноземних працівників.
На цю зміну вказує Інститут фінансової політики (ІФП) у вересневому аналізі серпневого ринку праці. Загальна кількість іноземних працівників перевищила 147 тисяч, проте їхній склад змінюється: представництво кількох азійських країн зростає, тоді як кількість працівників з Європейського Союзу зменшується.
Зміни в ТОП-5 країн
«ТОП-5 тепер складають виключно країни поза межами ЄС», – зазначає ІФП. До них належать Україна, Індія, Сербія, Узбекистан та В’єтнам. Це означає, що спільна риса першої п’ятірки полягає в тому, що вони не входять до Європейського Союзу.
Порівняння за рік показує значніші зміни, ніж просто перестановку двох місць у рейтингу. За даними ІФП, які базуються на інформації Центрального офісу праці, у серпні 2025 року на Словаччині працювало 1 663 громадяни В’єтнаму. За рік їх стало на 4 199 більше, що становить зростання приблизно на 252,5%.
Щодо Чехії, розвиток був протилежним. Кількість працівників зменшилася з 7 168 до 5 852, тобто приблизно на 18,4%.
Найчисленнішою групою залишаються українці з 53 378 працівниками. Далі йдуть Індія з 11 611 та Сербія з 8 277. Четвертий Узбекистан досяг 6 761 працівника, що становить 110,9-відсотковий річний приріст.
Швидко збільшувалася також кількість громадян Непалу та Філіппін. Для Непалу кількість зросла до 3 893, приблизно на 103,7%, для Філіппін – до 4 789, тобто на 88%. Відсоткові зміни були розраховані шляхом порівняння серпня 2026 року із серпнем 2025 року.
Ці дані стосуються працівників, а не всіх громадян зазначених країн, які проживають на Словаччині. Збільшення їхньої кількості не можна автоматично ототожнювати з кількістю людей, які новоприбули протягом року.
Регіональні диспропорції на ринку праці
Прихід нових працівників відбувається одночасно з відтоком інших. ІФП зауважує, що кількість працівників з ЄС знизилася до найнижчого рівня з лютого 2017 року.
Скорочення іноземної робочої сили зосереджено переважно серед громадян Чехії, Румунії, Угорщини, а також Сербії, яка не є членом ЄС. Часто це люди, які працювали на Словаччині понад шість років.
Аналітики зафіксували значні зміни в районах, постраждалих від звільнень та закриття заводів, особливо в Нітрі, Галанті, Трнаві та Братиславі. Однак серпнева хвиля масових звільнень ослабла порівняно з липневим піком.
З цих зведених даних не можна зробити висновок, що конкретного працівника, який вибув, замінила людина з Азії. Для такого висновку необхідно було б порівняти окремі компанії, робочі позиції та рух працівників. Статистика показує зміну загальної структури, а не історію кожного робочого місця.
На перший погляд цифри здаються суперечливими. Згідно з серпневим звітом Центрального офісу праці, відомства зафіксували 170 121 шукача роботи та одночасно 138 111 вільних робочих місць.
Проте їхнє розташування є ключовим. У Братиславському краї було заявлено 64 463 вільні місця, що становить майже половину від загальнословацької кількості. У Пряшівському краї їх було 2 987.
Проте просте порівняння двох загальнонаціональних сум не пояснює, чи зможуть роботодавець і шукач роботи зустрітися. Вільна позиція може бути в іншому регіоні, вимагати іншої кваліфікації або робочого режиму, який людина не може поєднати зі своєю життєвою ситуацією. При переїзді вирішальне значення має не лише пропонована заробітна плата, а й витрати на житло та транспорт.
Регіональна невідповідність також відображена в даних Статистичного управління Словацької Республіки. У другому кварталі майже дві третини всіх безробітних були зосереджені в Кошицькому, Пряшівському та Банськобистрицькому краях. У кожному з них понад 30 тисяч людей були безробітними.
Ці дані походять з різних статистичних джерел та періодів, тому їх не можна механічно віднімати. Однак вони разом ілюструють, чому дефіцит працівників може існувати одночасно з безробіттям.
Проблемою є не лише кількість людей без роботи, а й тривалість періоду, протягом якого вони не можуть повернутися до праці.
Статистичне управління Словацької Республіки у другому кварталі 2026 року зафіксувало 152 800 безробітних, що на 5,8% більше порівняно з попереднім роком. Приблизно 65% з них не мали роботи щонайменше 12 місяців. Крім того, 28% безробітних складали люди, які ніколи не працювали.
Різні погляди на рівень безробіття
Для роботодавців і держави з цього випливають два паралельні завдання. Фірми повинні заповнити поточні позиції, але внутрішній ринок також повинен працевлаштувати людей, які не можуть повернутися до роботи самостійно. Тому набір з-за кордону та допомога внутрішнім шукачам роботи не обов’язково є суперечливими рішеннями.
При довгостроковому безробітті саме оголошення про вакансію може бути недостатнім. Вирішальне значення можуть мати доповнення навичок, доступність транспорту або можливість поступового повернення до робочого режиму.
При читанні звітів про ринок праці виникає ще одна очевидна суперечність. ІФП зазначає загальний рівень безробіття в серпні на рівні 6,1%, який не змінювався п’ятий місяць поспіль.
Однак Центральний офіс праці за серпень 2026 року опублікував основний показник PDU на рівні 4,04% порівняно з липневими 4,07%. PDU виражає частку доступних шукачів роботи в продуктивному віці від населення в продуктивному віці.
Статистичне управління, у свою чергу, за другий квартал повідомляє про показник 5,6%. Його визначають шляхом опитування домогосподарств за міжнародною методологією. Безробітним вважається людина, яка не має оплачуваної роботи, активно її шукає та може приступити до неї протягом двох тижнів.
Це не три конкуруючі відповіді на одне й те саме питання. Показники використовують різні визначення, основи розрахунку, а для квартальної статистики – також інший період. Тому не можна робити висновків про різке зростання чи падіння безробіття на основі їхнього взаємного порівняння.
Важливо також відстежувати, в яких галузях робочі місця збільшуються, а де зникають. Національний банк Словаччини в серпневому коментарі до попередніх даних за другий квартал зазначив, що зайнятість, ймовірно, підтримали переважно послуги та будівництво, тоді як найбільше скорочення працівників зафіксовано в промисловості.
«При цьому фірми наймали не лише безробітних, а їм також допоміг подальший приплив іноземних працівників», – написали аналітики центрального банку.
Це допомагає пояснити, чому повідомлення про закриття фабрик не обов’язково означають однаковий розвиток у всій економіці. Частина підприємств обмежує виробництво, проте інші галузі продовжують потребувати працівників. Для звільненої людини залишається вирішальним, чи доступні нові можливості в її оточенні та чи відповідають вони її досвіду.
Довгостроковий контекст надає літній прогноз НБС. Центральний банк застерігає, що на ринок праці все більше впливатимуть наслідки старіння населення. Іноземні працівники можуть частково пом’якшити цей тиск.
НБС водночас розраховує не лише на набір за кордоном. Згадується також необхідність мотивувати до праці людей пенсійного віку або тих, хто перестав шукати роботу чи з інших причин перебуває поза ринком праці.
Таким чином, зміщення В’єтнаму перед Чехією вписується в ширші зміни, які відбулися на ринку праці. Фірми отримують працівників з ширшого кола країн, тоді як Словаччина вирішує регіональні відмінності та повернення довгостроково безробітних до праці. Результат визначатиме не лише кількість прибулих людей, а й те, чи вдасться краще поєднати існуючі робочі місця з людьми, які їх потребують.
