Нещодавні геофізичні дослідження в австрійському регіоні Амштеттен виявили руїни раніше невідомого римського міста. Це відкриття включає чітко сплановану територію площею від 25 до 30 гектарів із регулярною мережею вулиць та амфітеатром.
Залишки стародавнього поселення були знайдені в громаді Санкт-Панталеон-Ерла. З 2015 року тут проводяться інтенсивні міждисциплінарні дослідження десятикілометрової ділянки римського Дунайського лімесу між містами Енс (Верхня Австрія) та Санкт-Панталеон-Ерла (Нижня Австрія).
Значення відкриття
Це "забуте" місто, можливо, відоме як римське Клавдівіум, розташоване в районі Дунайського лімесу, що є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Дослідження здійснювалися спільними зусиллями Forum Donaulimes, Інсбруцького університету, GeoSphere Austria, Research Archaeology та регіональних археологічних служб Нижньої та Верхньої Австрії.
Експерти відзначають, що «місто такого масштабу та спланованості, яке виникло навколо військової бази з приблизно 500 солдатами, є унікальним для всієї Римської імперії». Дослідники припускають, що це може бути римське місто Клавдівіум.
Місто включало амфітеатр, розрахований на близько 8 000 осіб, що за розміром порівнянний з амфітеатром у римському військовому місті Карнунтум. Також були виявлені сліди кількох військових споруд, зокрема двох римських кам'яних кастелів, дерев'яно-земляного табору I століття н. е. та кам'яного кастелу II століття.
Стратегічне розташування та торгівля
Наявність цих споруд дозволяє припустити, що локація мала велике стратегічне значення, слугуючи для контролю над переправою через Дунай у місці впадіння річки Аіст з півночі. Долина річки Аіст була важливою транспортною артерією між Дунаєм і Влтавою, сприяючи торгівлі за межами Римської імперії.
Грецький географ Клавдій Птолемей у II столітті н. е. згадував місцевість під назвою Клавдівіум. Згідно з його описами, нововідкрите місто могло бути саме цим місцем, адже Птолемей також згадував річку, що бере початок з півночі, що відповідає річці Аіст. Проте, наразі це припущення залишається непідтвердженим, тому у дослідницькій документації назва "Claudivium?" використовується зі знаком питання.
Загадка зникнення
Поселення на цій території почалося близько 80 року н. е. Однак, знахідки, переважно монети, датовані цим періодом на північній межі римської провінції Норик, раптово обриваються близько 180 року н. е. Це свідчить про організований і плановий відхід населення. На думку археологів, після цього місцевість не була знову заселена, що дозволило римській поселенській структурі зберегтися у відносно непорушеному стані.
Саме тому вчені називають це місце "археологічною капсулою часу". Ця знахідка може відіграти ключову роль у міжнародних дослідженнях римського лімесу на Дунаї.
Результати поточних досліджень були оцифровані та візуалізовані, показуючи можливий вигляд міста у давнину. Однак залишається багато питань щодо розвитку, функції та значення цієї локації, які можуть бути розкриті лише подальшими дослідженнями.
Дослідники наголошують, що територія, де знаходиться об'єкт, переважно використовується для сільськогосподарських потреб. Без цілеспрямованих досліджень та належної охорони пам'яток, локація може бути пошкоджена та зруйнована з часом.
З 2021 року Дунайський лімес від Баварії до Словаччини входить до Списку світової спадщини ЮНЕСКО як частина комплексу "Кордони Римської імперії". Наразі Дунайський лімес охоплює 33 об'єкти у трьох країнах: Австрії, Німеччині та Словаччині.
Нововиявлені структури мають значний потенціал для майбутнього включення до розширеного об'єкта ЮНЕСКО.
